Ваша дитина мріє стати блогером? Тоді приходьте в бібліотеку...

(НЕ) ОЛІМПІАДА KIDS BOOK  блогер

Конкурс для дітей 7-16 років в номінаціях:

* Читання the best;

* Я і бібліотека;

* Я- учасник бібліотечного проекту;

* Я це бачу в книзі;

* Зустріч з письменником.

Довідки за телефоном: 752-29-60 та (095) 69024436 (вайбер), також відповімо в коментарях і повідомленнях!

Дитяча бібліотека №40 м. Одеса

16 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки, цього року свято випало на 16 травня.

Всесвітній день вишѝванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. За традицією, в цей день всі охочі приходять на роботу або навчання у самому пізнаваному елементі українського костюма – у вишиванці. По всьому світу проводяться святкові ходи, акції та флешмоби в підтримку української культури.

Вишиванка для українців – могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність. У цей день влаштовують марші вишиванок по всій Україні.

Давайте згадаємо історію свята нашого національного одягу.

Ідею акції Всесвітній день вишиванки запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк в 2006 році .

А поштовхом до реалізації цієї ідеї і стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно надягав на пари, як і багато інших студентів. Почалося все як звичайний флешмоб. Леся запропонувала одногрупникам і студентам вибрати один день і всім разом одягнути вишиванки. 

Спочатку їх одягли кілька десятків студентів і кілька викладачів факультету. Але згодом протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, у ньому почала брати участь українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. 

У 2012 році в Чернівцях з'явилася традиція дарувати вишиванки новонародженим дітям, народженим у день свята. У 2013 році свято вперше дістало державну підтримку. З початком війни на сході України вишиванки почали дарувати українським військовим на фронті. На сьогодні День вишиванки відзначається більш ніж у 50 країнах світу. В Україні до нього підключаються народні депутати і перші особи держави. По всій країні проходять «мегамарші вишиванок» та флешмоби української культури.

Здавна вишиванка є не тільки традиційним українським одягом, а й оберегом. Символи і кольори, які використовуються при вишивці, володіють певним змістом. Вишиванка – візитна картка України. Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Традиція її носіння ріднить її з традиціями інших слов'янських народів, до національних костюмів яких також входять вишиті сорочки з орнаментом.

Традиційно вишивали дівчата, які готували собі посаг, збираючи його в спеціальну скриню. Небагата дівчина могла похвалитися 30-40 сорочками, середнього достатку – 50-70, а багаті – 100.

Сорочку для немовляти вишивала мама чи бабуся, під час роботи співали пісні і молилися. Вважалося, що так вишиванка стає справжнім оберегом.
У ХІХ столітті Величезний внесок у популяризацію вишиванки вніс український письменник і політик Іван Франко, який вів світське життя і славився своєю любов'ю до національного одягу. Вважається, що Франко дав початок тренду носити вишиванку з європейським костюмом. За спогадами сучасників, у письменника було кілька десятків вишиванок, більшість з яких йому подарували друзі та знайомі.

У 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишиванок, після чого в Європі почався бум української вишивки, а в самій Україні почалися перші наукові вивчення цього національного одягу.
На даний момент фрагменти української вишивки використовують багато відомих дизайнерів, серед яких Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana.

Загалом, в українській вишивці існує три види орнаментів: геометричні, рослинні та зооморфні.

Вишиті знаки вогню традиційно вважалися чоловічими – це решітка у вигляді ромба, знаки сонця з променями і крапками.

А ось прямі лінії у вигляді знаків землі вважалися жіночими. Також на таких вишиванках зображували знаки води у вигляді спіралей, змійок і хвиль.
Маки вишивали на сорочці для захисту від зла, адже ця квітка символізує продовження роду. Але також мак є квіткою війни. І якщо в родині чоловік гинув під час бойових дій, дружина вишивала сорочку з червоними маками.
Калину можна було побачити на вишиванках у заміжніх жінок. А все тому, що це символ материнства і безсмертя роду.

Сорочки з візерунком хмелю носили неодружені хлопці, адже це символ буйства, любові і молодості.

А ось виноград на білій сорочці символізував радість і благополуччя сімейного життя.

https://narodna-pravda.ua/…/den-vyshyvanky-v-ukrayini-isto…/
https://www.unian.ua/society/10548291-den-vishivanki-2019-istoriya-ta-tradiciji-ukrajinskogo-svyata.html

                              А. Надемлінський Куди йти коли Гугл не знає відповіді?

У Сашка Дерманського тепер є власний сайт! 

Книжки можна купувати з автографами, а питання задавати напряму до письменника.

http://dermansky.com.ua/?fbclid=IwAR1uuTrSNmTpQyacagS3AfHhyJBa5A4Zoq5vfG8IWuGNIxQzY_rL8QrEy44

:)Сайт Сашка Дерманського.Сайт Сашка Дерманського

Еволюція книги

Олексій Надемлінський

Мені часто доводиться чути, що, мовляв, в наш час падає інтерес до книги. Мені регулярно ставлять це питання і на зустрічах з читачами, і в листах.
Давайте розбиратися.

Однак для початку потрібно усвідомити, що ми розуміємо під терміном книга. Вікіпедія дає досить широке трактування цього терміна. Не буду приводити його повністю - бажаючі можуть самі легко заглянути в першоджерело. Візьмемо одне з визначень - книга це літературний або науковий твір, призначений для публікації.

Тепер звернемося до історії. Стародавні таблички і свитки книгами назвати можна досить умовно - громіздкі, вкрай нетехнологічні і дуже дорогі. Втім, рукописні книги з цієї точки зору недалеко пішли від них. Пергамент більш технологічний матеріал у порівнянні навіть з папірусом, а тому і витіснив останній.

Але технології йшли вперед. У ХV столітті з'явився І.Гутенберг зі своїм друкарським верстатом. Плюс до всього для друку книг пристосували папір, виробництво якого теж згодом здешевили за рахунок використання в якості сировини не тканини, а целюлози.

Далі виробництво книг удосконалювалося, але незначно. По суті справи ми 500 (!) років користувалися технологією ХV століття.

Зараз ми опинилися на порозі чергового якісного стрибка в книговидавництві. Причин тому багато. Здебільшого це продиктовано розвитком техніки і економічними міркуваннями. Целюлоза нині стала дорога. Та й праця людини недешева. Високі технології вносять свої корективи.Електронні книги поступово займають свою нішу. У 2013 році частка електронних книг склала 30 відсотків в кількісному вираженні.

І що б там хто не говорив, але електронна книга повністю відповідає наведеному вище визначенню книги.Так хто говорить про те, що інтерес до книги падає? Просто книга еволюціонує. Як, втім, еволюціонує і сама людина.

Пам'ятається, років двадцять тому один мій знайомий, інтелігентна людина, кандидат технічних наук, дізнавшись, що у мене вдома стоїть комп'ютер, подивився на мене, немов я крокодила в ванній завів. Зараз ця людина не вилазить з Інтернету і не мислить свого життя без комп'ютера.

Наведу ще один приклад. Навесні цього року їхав увечері я в маршрутці. Поруч сидів молодий чоловік, втупившись у свій телефон. Судячи з малюнків з формулами, юнак намагався розібратися з теоретичною механікою. Хвилин десять він болісно намагався усвідомити вміст однієї сторінки.

Через деякий час обличчя юнака посвітлішало. Я мимоволі кинув погляд на екран його телефону. Судячи по фразі, яку вихопив мій погляд, молодик читав оповідання Марті Ларні. Підозрюю, що у нього в телефоні бібліотека трохи більше моєї домашньої паперової бібліотеки.

Я не стверджую, що паперова книга вмирає. Швидше за все вони будуть існувати паралельно - паперова книга і електронна. Але частка паперових книг буде зменшуватися. Хочеться сподіватися, що якість (і за формою і за змістом) їх покращиться.

Скажу чесно, мені трохи шкода - хоча б тому, що на електронній книзі свого автографа автор не залишить. Є такий жарт: «Закачал книгу з Інтернету - врятував одне дерево». Як говорили за часів моєї молодості в Одесі: «У кожному жарті є частка жарту».

Чесно кажучи, я слабо уявляю, до чого призведе ця еволюція. Але вона вже йде повним ходом.Надто вже багато різних аспектів в цій еволюції: економічних, технічних і ще бозна-яких.А інтерес до книги не згасає. Він просто еволюціонує. Але не так швидко, як книга.

Олексій Надемлінський

пер. з рос. Наталія Кавун

Матеріал з http://nademlinskij.blogspot.com/2017/07/blog-post_96.html

«Про забезпечення функціонування української мови як державної»: 25.04.2019 р. Верховна Рада України ухвалила законопроект № 5670-д

  25 квітня 2019 року Верховна Рада України ухвалила законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

   За його ухвалення проголосували 278 народних депутатів при мінімально необхідних 226-ти

Законопроект забезпечує:

• знання і застосування державної мови посадовцями та надавачами послуг;

• іспит з української мови для набуття громадянства.

• не менше 90% української мови на загальнонаціональних телеканалах;

• домінування української мови у сфері культури;

• не менше 50% назв газет і журналів українською мовою в точках розповсюдження;

• не менше 50% назв книжок українською мовою в книгарнях і видавництвах; україномовну освіту;

• курси української мови для дорослих;

• українські версії сайтів органів влади, інтернет-магазинів та ЗМІ;

• україномовні інтерфейси програм і мобільних застосунків;

• україномовну рекламу, покажчики, вивіски тощо.

 Законопроект передбачає чіткі механізми контролю за його виконанням.

     Водночас, законопроект не втручається у сферу приватного спілкування та релігійних обрядів; не обмежує прав корінних народів і національних меншин; дозволяє отримувати сервіс іншою мовою за згодою сторін і досить широко застосовувати англійську та інші мови ЄС.

    Не змушує, а сприяє – законопроект покликаний передусім захистити права тих, хто хоче говорити українською та отримувати нею інформацію і послуги, захистити свою ідентичність та ідентичність своїх дітей.

  Закон не зазіхає на звичні мовні практики більшості населення, а навпаки забезпечує повноцінну можливість вибору мови спілкування для громадян, усуває перешкоди, створює комфорт для переходу на українську, але не змушує.

  Він обмежить мовний комфорт лише тих надавачів послуг при виконанні посадових обов’язків, які досі не зважали на мовні права громадян/споживачів. Законом визначаються особливості застосування державної мови у сфері культури, телебачення і радіомовлення, друкованих ЗМІ, у сфері обслуговування споживачів та інших галузях.

    Цим законом створюється Національна комісія зі стандартів державної мови та запроваджується посада уповноваженого із захисту державної мови.

Нацкомісія складатиметься з дев'яти членів, яких призначатиме Кабінет міністрів. Серед повноважень цього органу – затвердження вимог до рівнів володіння державною мовою для набуття громадянства України. Нацкомісія уповноважена організовувати та проводити іспит на рівень володіння державною мовою, а за його результатами видавати відповідні сертифікати.

   Уповноваженого із захисту державної мови також призначатиме на посаду та звільнятиме уряд. Уповноважений розглядатиме скарги та зможе штрафувати суб’єкти господарювання за порушення вимог закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів.

   Відповідно до закону, володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків зобов’язані Президент, Голова Верховної Ради та його заступники, Прем'єр-міністр, усі члени уряду, керівники державних установ, підприємств і відомств, народні депутати, державні службовці та посадовці всіх рангів, керівники та особовий склад Нацполіції, судді, адвокати й нотаріуси, керівники закладів освіти, педагоги та медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

   Законом запроваджується Державна програма сприяння опануванню української мови, яку затверджує Кабінет міністрів. При цьому йдеться про те, що на державному рівні передбачено організацію курсів української мови для дорослих. Також держава має забезпечити можливість вільно опанувати державною мовою громадянам України, які не мали такої змоги.

  Водночас передбачається, що володіння українською стане обов'язковим для осіб, які мають намір отримати громадянство України. Для цього необхідно буде скласти іспит про рівень володіння державною мовою у порядку, який встановлює уряд. За його результатами особа отримає відповідний сертифікат. Класифікація рівнів володіння державною мовою розроблятиметься і затверджуватиметься Нацкомісією з урахуванням рекомендацій Ради Європи з мовної освіти (CEFR).

  Разом з тим іноземні військовослужбовці, які служать у Збройних силах України та мають державні нагороди, а набуття ними українського громадянства становить державний інтерес, зможуть отримати його без засвідчення рівня володіння державною мовою. Вони повинні будуть опанувати її протягом року з дня набуття громадянства.

 Водночас закон передбачає, що супровід культурно-мистецьких, розважальних і видовищних заходів в Україні має здійснюватися державною мовою. У разі, якщо конферанс здійснює особа, яка не володіє нею, організатор повинен забезпечити переклад такого виступу державною мовою.

 Переважна більшість норм закону набуває чинності за два місяці після його опублікування в парламентській газеті «Голос України». Водночас у певних випадках цей термін є довшим. Наприклад, у сфері друкованих засобів масової інформації законом передбачений перехідний період тривалістю 30 місяців.

За матеріалами Укрінформу

Рекомендації IFLA 

з бібліотечного обслуговування дітей

(віком 0-18 років)

http://chl.kiev.ua/assditbibl/Рекомендації%20ІФЛА.pdf