Цікавий шлях до рідної мови

 

Ви не замислювались над тим, чому сьогодні так багато точиться розмов довкола української мови? Що поганого в тому, аби усі громадяни України знали її й вільно володіли нею? Усі ми – українці, росіяни, євреї, німці, поляки, білоруси, татари, молдавани, греки… - громадяни України, тому маємо знати українську мову, вільно володіти нею. Це честь наша і обов’язок, показник нашої свідомості й культури.

До Дня української писемності та мови Бібліотечно-інформаційний центр підготував перегляд «Цікавий шлях до рідної мови»

Кожен з батьків неодноразово замислювався над тим, як зробити навчання своєї дитини веселим і цікавим. Турботливим батькам, які хотіли б допомогти своїм дітям засвоїти та закріпити шкільний матеріал, вчителям, які намагаються урізноманітнити форми роботи на уроці і зробити його цікавим допоможуть книжки з фонду нашої бібліотеки.

«Не дрімай, не зівай, не барись –

І читанню старанно учись!»

Хаткіна, М. Чарівна абетка. Рідна мова кольорова – це перепустка у чудовий світ української мови. Вона навчить дітей розпізнавати літери, читати по складах, римувати і познайомить з поетичним світом рідної мови. А ще малюки поміркують над тим, що добре, а що погано та дізнаються багато цікавого з життя рослин і тварин.

Бібліотечна лавка

 

Скажіть, ви полюбляєте пройтись парком чи сквером під шурхіт листя під ногами? Я особисто дуже! Осінній день створює особливий настрій – то це золотава печаль, то багряна меланхолія, то блакитна мрійливість. П’ятничний сонячний день вабив скористатися нагодою прогулятись і насолодитись можливо останніми перед холоднечею чарівними днями.

Тож бібліотекарі Бібліотечно-інформаційного центру вирішили поєднати приємне з корисним і відправились до Старобазарного скверу щоб познайомити одеситів з цікавими виданнями з фонду нашої бібліотеки. Діти із захопленням гортали сторінки книжок і розповідали що вони найбільше полюбляють читати. А дорослі погоджувались з бібліотекарями що відвідування бібліотеки допомагає заощадити на купівлі книжок.

Запрошуємо і вас до бібліотеки на Єкатерининській, 67.

О, СЛОВО РІДНЕ, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я...

 

І возвеличимо на диво

І розум наш, і наш язик...

Т. Шевченко

    День української писемності та мови - державне свято, яке щороку відзначають в Україні. Встановлено воно 9 листопада 1997 р. Указом Президента "Про День української писемності та мови" на підтримку "ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства ' - в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-літописця, послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

    У кожного народу є свої видатні постаті. До таких велетнів української культури належать Т. Шевченко, І. Франко, О. Кобилянська, А. Малишко та багато інших письменників і поетів. У їхніх творах - любов до народу, рідного краю, віра у щасливе майбутнє України і відродження української нації.

    Напередодні цієї дати бібліотекар старшого відділу дитячої бібліотеки 22 Тетяна Тищук запросила книголюбів на мовний вернісаж. Вона повідомила читачам про вітчизняних майстрів слова та зачитувала цитати з їхніх відомих творів, а також привела цікаві факти про мову.

    Українська мова належить до старописемних мов - її писемна традиція налічує близько тисячоліття.

    Сучасну українську мову започаткував Іван Котляревський, а основоположником став Тарас Шевченко, вони почали писати свої твори народною мовою на основі українських середньонаддніпрянських говірок. Офіційно вважається, що після видання "Енеїди" Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови.

    Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце в світі за мелодійністю (після італійською) та третє за красою лексики (після французької та перської).

    Перший офіційний Український правопис було затверджено 17 травня 1919 року на Загальних зборах Української академії наук.

    Відповідно до даних Національної Академії Наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів.

    Найбільше перекладів серед українських творів має "Заповіт" Тараса Шевченка - 147 мовами

    Перший український "Буквар" видав 1574 року у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов один примірник книги, який було знайдено у 1927.році в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.

БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ № 22

вул. Інглезі, 5

Добірка україномовних каналів в YouTube для дорослих та учнів старшої школи. Підготовка до іспитів. Історія

 Добірка каналів на платформі YouTube із україномовним контентом, який буде цікавим для дорослих та учнів старшої школи, стане корисним при підготовці до іспитів у їх навчанні.

Добірка  від Ганни Романик. 

Підготовка до іспитів:

1. iLearn.

Безкоштовна освітня гейміфікована платформа громадської спілки «Освіторія» для підготовки до НМТ, ЗНО та ДПА, на якій Ви знайдете вебінари, онлайн-курси, тести та зможете попрактикуватись.

2. Skileo - школа майбутнього.

Команда платформи вирішила безкоштовно надати уроки з підготовки до ЗНО, а також повні курси з Premiere Pro, щоб навчання проходило легше та цікавіше.

                                                Історія:

1.Історія без міфів.

Канал про історію України та світу без прикрас та фальсифікацій. Експертами відео виступають фахові історики, а тематика випусків охоплює всі періоди й висвітлює політичну, військову, економічну історію, історію міжнародних відносин, історію культури, мистецтва і спорту, біографії видатних особистостей.

Мета проєкту – спростування антинаукових міфів, фейків і стереотипів про Україну та українців, поширення суспільного інтересу до історії, гордості за славетне минуле, перемоги й досягнення українського народу, сприяння консолідації українського суспільства, формування позитивного іміджу України й українців.

Щотижня на каналі виходить 2 нових відео: «Історія без міфів» та «10 запитань історику».

2. Kozak UA.

Канал надає інформацію про визначні події в історії України та світу, висвітлює цікаві факти про видатних постатей, веде просвітницьку роботу щодо подолання стереотипів, нав’язаних українцям за часів Російської імперії та СРСР.

3. WAS: Популярна історія.

Автори каналу готують відео про маловідому історія, а також ролики про яскравих історичних персонажів і добірки найзначніших подій.

4. Історична правда.

Історик і журналіст Вахтанг Кіпіані разом із іншими дослідниками перенесуть Вас до найрізноманітніших епох української історії. На каналі Ви знайдете інтерв’ю з дисидентами. Відео розкривають деталі побуту, їжі, одягу та звичок, завдяки чому Ви зможете побувати в середньовіччі, прожити один день на Запорізькій Січі чи в повстанській криївці.

5. Локальна історія.

Основною цінністю для авторів каналу є українська ідентичність – те, заради чого треба знати та розуміти минуле. Автори руйнують міфи та стереотипи, породжені не лише окупаційними владами, а й окупованим суспільством.

6. імені Т. Г. Шевченка.

Тут ви знайдете цікаві відео на тему історії України (УПА, ОУН, Козаки, Прапор, Герб, Гімн, Бандера, Шухевич, Міхновський, Атило, Сірко, Шевченко). Ведучі: Брати Капранови – українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі.

7. Олег Харченко.

Короткі ролики із курсу шкільної історії.

Вайб душі в бібліотеці

 

Бібліотека, крім того що в ній зберігаються книги, є ще і місцем зустрічі та спілкування. А бібліотечні працівники дуже полюбляють свою професію і тому намагаються якнайбільше та частіше розповісти користувачам про бібліотечні скарби – книги. Бо саме книги можуть стати вам у нагоді у найважчу або найкращу хвилину життя.

Отже, коли до нашої бібліотеки завітала у справах Заслужений працівник культури, заступник директора КУ ЦМБС для дітей Галина Лазарева, то як справжня хранителька книжної мудрості, не оминула можливості поспілкуватись з користувачами Бібліотечно-інформаційного центру. Галина Яківна сама довгі роки віддана бібліотеці та допомагає іншим відчути позитивний вплив читання на наше життя.

Для нашого користувача Костянтина приємним бонусом за спілкування стала подарована Галиною Лазаревою книжечка – «Секреты Одесской кухни», у виданні якої Галина Яківна брала безпосередню участь як авторка проекту.

Бібліотека на Катерининській, 67 завжди рада бачити саме вас у своїх стінах!

А кажуть, що сучасні діти не читають

     Темп життя пришвидшується з кожним днем. Нові високі технології, гаджети, збільшення інформаційного потоку. Плюс інші виклики – епідемія коронавірусу та російська військова агресія.

    Здавалося б у цьому вирі подій традиційному читанню залишається дуже мало місця.

    Але це лише на перший погляд...

***

    Десь, можливо, рік назад, моя старша донька переконала мене зареєструватися у соціальній мережі інстаграм. Я досить консервативна особа, до усіляких мереж ставлюсь підозріло. Але не буду заперечувати той факт, що я для себе там знайшла чимало відкриттів. Одним із них є ведення книжкових блогів, де містяться анотації та відгуки на прочитані книги. Оскільки, моя робота була пов'язана з дітьми та книгами, увага зосередилася на дитячих книжкових блогерах. Що викликало у мене подив. Запитаєте чому?

    Хоча, бібліотечна справа в Україні за роки незалежності досить модернізувалася, та всеодно у суспільстві існує стереотип, що сучасна молодь не читає, а якщо й читає, то не в такій кількості як треба і не те, що треба. А ось тут я можу посперечатися. За роки роботи бібліотекарем, можу впевнено сказати, що відсоток дітей, що читає з кожним роком зростає. Соціологічними дослідженнями не володію, але для мене найкращим доказом є діти у бібліотеках, та попит на сучасну книжку.

    Але повернімося до книжкового блогертсва.

    В інстаграмі, я познайомилася з Дмитриком, юним блогером з Кривого Рогу. Життя Дмитрика нічим не відрізняється від від життя простої української родини. Батько — місцевий фермер, мама — займається виготовленням прикрас ручної роботи, хлопчик має меншого братика Сашка, який також дуже любить кольорові, яскраві книжки. Ще братики мають домашніх улюбленців: французького бульдога Дена та алабая Тайрона.

    Дмитрик почав читати у першому класі, у віці 7 років. Коли почався карантин (коронавірус). Як пояснив сам Дмитрик:

    - Братику лише виповнився рік, гратися зі мною він ще не міг, просто сидіти було нудно, а книжки були цікавими.

    Хлопчик зацікавився книгами, які були дома. Першими книжками, які юний блогер прочитав сам були "Банда піратів" та "Мортіна", зараз ці книжечки чекають, коли їх читатиме братик Сашко. Потім домашня бібліотека почала поповнюватися новими книгами, які купували батьки. На сьогоднішній день домашня бібліотека братиків налічує більше 300 книг. Оскільки батьки сформували свою власну домашню бібліотеку, то потреби ходити до місцевох не було:

    - Дома завжди є що почитати.

    Але у третьому класі Дмитрик записався до шкільної бібліотеки, бо стало цікаво.

    У Дмитрика є свої уподобання. Так каже, що, наприклад, казки не дуже подобаються, їх мало читав. Серед уподобань: Джоан Роулінг “Гаррі Поттер”, Том Флеттчер “Рідвозавр”, Роальд Далл “Чарлі і Шоколадна фабрика”. Із українських авторів у списку юного читача є: Леся Вороніна “Таємне товариство” всі частини, Валерій Пузік “Делфі”, Володимир Рутківський “Гості на мітлі” та “Щирик зі Зміїної голови”. До речі стосовно “Щирика”, Дмитрик зробив чудовий допис на своїй сторінці в інстаграмі. Список улюблених книг у юного читача є досить великим. І, звичайно, він постійно зростає.

 
   На питання, чи були книги, які не сподобалися, Дмитрик сказав, що було лише кілька книг, а так кожна історія має сою родзинку. Цього року Дмитрик пішов до четвертого класу. Не дивлячись на свій юний вік, Дмиртик досить професійно описує прочитані книги.

    Дмитрик, як старший братик привчає молодшого Сашка до читання теж. Але хлопчик непосидючий та полюбляє коротенькі, цікаві історії. Дуже йому подобається книжечка про сміттєвоз Гарбі.

    Крім читання, Дмитрик займається плаванням, допомагає батькові поратися по господарству.

    Звичне життя Дмитрика, як і його однолітків змінило повномасштабне вторгнення росії на територію України. Спочатку війни Дмитрик майже перестав читати. Потім поступово повернувся до захоплення. Коли потрібно світломаскування на допомогу прходили електронні книги.

    До речі, родина Дмитрика збирала книги для дітей-переселенців. Коли до Кривого Рогу почали приїжджати перші люди, які втікали від війни, хлопчик взяв 20 книг і подарував, дітям, які потребували підтримки у чужому місті. А коли про збір книг для діток, Дмитрик повідомляв на своїй сторінці, то книги почали надходити від звичайних

людей та навіть від видавництв. До Дмитрикової ініціативи долучилися такі видавництва: “Блим-Блим”, “Небо”, “Асса”, “Читаріум”, “Іріо”, “Видавництво Юлії Сливки”, “Книгарня Є”, Спільними зусиллями було зібрано більше 150 книг. Так юний читач долучився до здійснення мрії Культурно-громадського центру “WELTER+”, а його власні книжки стали частиною бібліотеки.

    Сьогодні Дмитрик, як всі українські дітки мріє про закінчення війни. Щоб всі були живі і здорові. Також мріє політати на повітряній кулі та поїхати з усією родиною на море, прочитати всього “Гаррі Поттера”. А ще Дмитрик хоче мати 5000 підписників.

    “Я звичайний хлопчик. Я не читаю цілими днями, як може скластися про мене думка. Я такий, як і всі. Люблю грати в гаджети кататися на самокаті, скейті, ганяти м'яча з другом. Не дуже люблю математику...”

    Мені дуже хотілося познайомити наших читачів зі звичайним хлопчиком Дмитриком із Кривого Рогу, який є книжковим блогером. Хочу подякувати Дмитрику та його мамі за надану інформацію та дозвіл на друк.

    На жаль, Дмитрик не є нашим читачем, але, на щастя, є другом нашої бібліотеки.

    Читаймо, мріймо, преремагаймо, бо ми того варті!

Людмила Музичко

Зав. відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг

З текстом юного блогера книголюба можна ознайомитись за посиланням

Відгук на книгу В.Рутківського "Щирик зі Змієвої Гори"

 

    Хочу розповісти вам про цікаву книжку, одного дуже дуже гарного автора!

    Це Володимир Рутківський. Перше знайомство з його творчостю в мене почалось з Книги "Гості на мітлі", я незабаром обов'язково про неї розкажу. 

    Потім дома на полиці я побачив, що в мене є ще одна його книга, і саме про неї сьогодні вам розкажу. 

ЩИРИК ЗІ ЗМІЄВОЇ ГОРИ 

    Одного разу хлопчик Андрійко, приїхав до села до свого дядька у гості. На зупинці він побачив дивакуватого діда, який робив всякі фокуси. Андрій вирішив спитати у нього, дорогу до свого дядька. Дід відповів, що бачив,що дядько пішов на весілля у сусіднє село, давай 5 я тебе проведу короткою дорогою. 

    Вони йшли по карпатським горах, вверх вверх, через густий ліс. Вони дійшли до печери, і тут хлопчик зрозумів що він у пастці. Його викрали Костiй (Кощій) Безсмертний та Змій Горинович, який прокидається раз на 400 років! 

    Виявляється, що у Гориновича є малий синок Щирик, якому і підшукували няньку, щоб вона його годувала та забавляла. Спочатку, Андрійка хотіли скормити Щирику, але малий захотів його собі у няньки. Вони стали найкращими друзяками. 

    На Змієвій горі була лінія порузуміння, це була колода, яка давала можливість розуміти звірів в іll Il 91%) можливість розуміти звірів. Андрійко дуже хотів додому, тому коли Горинич заснув на 400 років, вони спробували піти. Щирик, за порадою Ящірки не їв м'яса, а їв тільки рослину їжу, щоб не заснути як тато на багато років. Бо він дуже не хотів розлучатись з Андрієм, бо розумів, що як засне на 400 років,ТО прокинувшись, хлопчика не буде поруч.

     Чи зможуть вони всеж таки втекти разом? Чи зможе Щирик жити з людьми? 

    І скільки в них було пригод, ви зможете дізнатись у книзі. Ще ви дізнаєтесь про Ядвігу Олізарівну, яка стала новою кухаркою зі своїм котиком (я вам і про неї розповім, бо це героїня КНИЖКИ "Гості на мітлі"). 

    Це історія про дружбу, про те як треба підтримувати один одного. Також, що не дуже треба довіряти чужим. Це дуже сучасна казка, з сучасними героями та пригодами. Вона не може не сподобатися, я вам чесно кажу! Я прочитав за два дні, не міг відірватись. 

    Я дуже рекомендую вам автора, бо його Книжки читаються дуже легко, і завжди дуже захопливі!