Темп життя пришвидшується з кожним днем. Нові високі технології, гаджети, збільшення інформаційного потоку. Плюс інші виклики – епідемія коронавірусу та російська військова агресія.
Здавалося б у цьому вирі подій традиційному читанню залишається дуже мало місця.
Але це лише на перший погляд...
***
Десь, можливо, рік назад, моя старша донька переконала мене зареєструватися у соціальній мережі інстаграм. Я досить консервативна особа, до усіляких мереж ставлюсь підозріло. Але не буду заперечувати той факт, що я для себе там знайшла чимало відкриттів. Одним із них є ведення книжкових блогів, де містяться анотації та відгуки на прочитані книги. Оскільки, моя робота була пов'язана з дітьми та книгами, увага зосередилася на дитячих книжкових блогерах. Що викликало у мене подив. Запитаєте чому?
Хоча, бібліотечна справа в Україні за роки незалежності досить модернізувалася, та всеодно у суспільстві існує стереотип, що сучасна молодь не читає, а якщо й читає, то не в такій кількості як треба і не те, що треба. А ось тут я можу посперечатися. За роки роботи бібліотекарем, можу впевнено сказати, що відсоток дітей, що читає з кожним роком зростає. Соціологічними дослідженнями не володію, але для мене найкращим доказом є діти у бібліотеках, та попит на сучасну книжку.
Але повернімося до книжкового блогертсва.
В інстаграмі, я познайомилася з Дмитриком, юним блогером з Кривого Рогу. Життя Дмитрика нічим не відрізняється від від життя простої української родини. Батько — місцевий фермер, мама — займається виготовленням прикрас ручної роботи, хлопчик має меншого братика Сашка, який також дуже любить кольорові, яскраві книжки. Ще братики мають домашніх улюбленців: французького бульдога Дена та алабая Тайрона.
Дмитрик почав читати у першому класі, у віці 7 років. Коли почався карантин (коронавірус). Як пояснив сам Дмитрик:
- Братику лише виповнився рік, гратися зі мною він ще не міг, просто сидіти було нудно, а книжки були цікавими.
Хлопчик зацікавився книгами, які були дома. Першими книжками, які юний блогер прочитав сам були "Банда піратів" та "Мортіна", зараз ці книжечки чекають, коли їх читатиме братик Сашко. Потім домашня бібліотека почала поповнюватися новими книгами, які купували батьки. На сьогоднішній день домашня бібліотека братиків налічує більше 300 книг. Оскільки батьки сформували свою власну домашню бібліотеку, то потреби ходити до місцевох не було:
- Дома завжди є що почитати.
Але у третьому класі Дмитрик записався до шкільної бібліотеки, бо стало цікаво.
У Дмитрика є свої уподобання. Так каже, що, наприклад, казки не дуже подобаються, їх мало читав. Серед уподобань: Джоан Роулінг “Гаррі Поттер”, Том Флеттчер “Рідвозавр”, Роальд Далл “Чарлі і Шоколадна фабрика”. Із українських авторів у списку юного читача є: Леся Вороніна “Таємне товариство” всі частини, Валерій Пузік “Делфі”, Володимир Рутківський “Гості на мітлі” та “Щирик зі Зміїної голови”. До речі стосовно “Щирика”, Дмитрик зробив чудовий допис на своїй сторінці в інстаграмі. Список улюблених книг у юного читача є досить великим. І, звичайно, він постійно зростає.
На
питання, чи були книги, які не сподобалися,
Дмитрик сказав, що було лише кілька
книг, а так кожна історія має сою родзинку.
Цього року Дмитрик пішов до четвертого
класу. Не дивлячись на свій юний вік,
Дмиртик досить професійно описує
прочитані книги.
Дмитрик, як старший братик привчає молодшого Сашка до читання теж. Але хлопчик непосидючий та полюбляє коротенькі, цікаві історії. Дуже йому подобається книжечка про сміттєвоз Гарбі.
Крім читання, Дмитрик займається плаванням, допомагає батькові поратися по господарству.
Звичне життя Дмитрика, як і його однолітків змінило повномасштабне вторгнення росії на територію України. Спочатку війни Дмитрик майже перестав читати. Потім поступово повернувся до захоплення. Коли потрібно світломаскування на допомогу прходили електронні книги.
людей та навіть від видавництв. До Дмитрикової ініціативи долучилися такі видавництва: “Блим-Блим”, “Небо”, “Асса”, “Читаріум”, “Іріо”, “Видавництво Юлії Сливки”, “Книгарня Є”, Спільними зусиллями було зібрано більше 150 книг. Так юний читач долучився до здійснення мрії Культурно-громадського центру “WELTER+”, а його власні книжки стали частиною бібліотеки.
Сьогодні Дмитрик, як всі українські дітки мріє про закінчення війни. Щоб всі були живі і здорові. Також мріє політати на повітряній кулі та поїхати з усією родиною на море, прочитати всього “Гаррі Поттера”. А ще Дмитрик хоче мати 5000 підписників.
“Я звичайний хлопчик. Я не читаю цілими днями, як може скластися про мене думка. Я такий, як і всі. Люблю грати в гаджети кататися на самокаті, скейті, ганяти м'яча з другом. Не дуже люблю математику...”
Мені дуже хотілося познайомити наших читачів зі звичайним хлопчиком Дмитриком із Кривого Рогу, який є книжковим блогером. Хочу подякувати Дмитрику та його мамі за надану інформацію та дозвіл на друк.
На жаль, Дмитрик не є нашим читачем, але, на щастя, є другом нашої бібліотеки.
Читаймо, мріймо, преремагаймо, бо ми того варті!
Людмила Музичко
Зав. відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг
З текстом юного блогера книголюба можна ознайомитись за посиланням
Дякую за такий відгук про цю чудо дитину,я пишаюся тим що його знаю.Дякую батькам і бабусі за його виховання,всім миру і здоров'я.
ОтветитьУдалить