Пункт доброго настрою “Про дівчинку, яка всього боялася…” : до 65 –річчя збірці Н.Забіли “Маленьким про велике”

На творах Наталі Забіли виросло кілька поколінь дітей. Адже вона повністю присвятила своє життя дитячій літературі. У її творчому доробку близько двохсот книг – вірші, повісті, оповідання, п’єси й драматичні поеми. 

Наталя Львівна Забіла народилася 3 березня 1903 року у дворянській багатодітній родині з великими мистецькими традиціями. «Мій батько, – згадувала письменниця, – був сином академіка-скульптора Пармена Забіли і троюрідним племінником українського поета, друга Тараса Шевченка Віктора Забіли. Батькова рідна тітка була дружиною художника Миколи Ге. Мама не вміла співати, а втім, укладаючи дітей спати, читала напам’ять вірші, що їх вона знала безліч. Не дивно, що майже всі ми змалку любили складати вірші та казки. Це було для нас найулюбленішою розвагою». Дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом, багато читала. Із самого дитинства вона писала вірші, казки й оповідання. Писала, як пізніше зазначила, «сама для себе, не надаючи серйозного значення цій справі й аж ніяк не гадаючи робити з цього свою основну професію». Однак сталося зовсім інакше…1917 року родина переїхала в Україну– з того часу починається український період її життя. Наталя закінчила прискорений курс гімназії, а потім заочно вступила на історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Паралельно з навчанням Наталя працювала – кілька років учителювала в школі. І в цей час не припиняла писати – це були твори для дітей, проза й поезія. Зрештою, без неї дошкільнята й молодші школярі були би позбавлені можливості поринути в мудрий і водночас веселий світ, у якому головні герої так схожі на маленьких читачів. Наталя Забіла повністю віддала себе дитячій літературі – дуже важкій, іноді малопомітній роботі. письменниця очолювала Харківську письменницьку організацію, редагувала журнал «Барвінок», була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії «Дитвидаву», виступала на письменницьких з’їздах і нарадах із питань дитячої літератури як критик і літературознавець, чимало перекладала з французької, польської, російської та інших мов. І, звичайно, писала для дітей: це і повісті «Катруся вже велика», «Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда», і цикл віршів «Про дівчинку Маринку», збірка «Веселим малюкам», і багато-багато іншого. Не забувала письменниця й про набутий в інституті фах історика. А героями її драматичної казки «Троянові діти» стали легендарні брати Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь. Саме завдяки цим творам Наталя Забіла 1972 року стала першим лауреатом премії імені Лесі Українки. До того ж письменниця є авторкою чи не найкращого в українській літературі поетичного переспіву «Слова о полку Ігоревім».

Бібліотекарі дитячої бібліотеки №40 розповіли дітям багато цікавих фактів про письменницю, провели голосні читання творів письменниці та читачі відповіли на питання вікторини.