Мовна сага «Мова-живе коріння роду і народу»

Сьогодні, 21 лютого, в Україні відзначають День рідної мови. На свято до нашої бібліотеки №40 прийшли читачі ліцею №17.

Це величне свято, адже людська спільнота лише тоді може називатися народом, коли в неї з’являється самобутній засіб спілкування – національна мова. У ній народ закодовує свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Зникла мова – зник народ.

Поетеса Ліна Костенко писала, що нації вмирають не від інфарктів. Спочатку в них знищують мову.

Українська мова має дуже давню складну й трагічну історію. Вона була небажаною для поневолювачів. Згадуємо Валуєвський циркуляр 1863 року, Емський указ 1876 року, які забороняли ввозити в імперію книги українською мовою, ставити вистави, друкувати ноти. Лише в 1989 році (і це майже за двохтисячолітнє її існування) українська мова набула статусу державної. Він закріплений у 10 статті Конституцією України, ухваленої 1996 року. За твердженням польського філолога Л. Гурського, українська мова серед слов’янських мов найбільш древня. Вчені Європи офіційно визнали мову наших прапрапредків пелагів з Аратти найдревнішою. Для прикладу приведу декілька слів з пелазго-українського словника: домус-дім, двар-двері, жупанос-жупан, дівіана-дівчина, сестра – сестра, ката – хата, гаразд-гаразд, пан-пан…

Мова — це неоціненний божественний дар, який дано людині. Вона супроводжує нас від самого народження й аж до смерті .У щоденній практиці спілкування не обійтися без мови. І навіть коли ми думаємо, в пам'яті відтворюємо відомі нам слова і фрази. Власні думки формулюємо і передаємо за допомогою мови. Світ пізнаємо через мову, бо в ній нако­пичено життєвий досвід попередніх поколінь .Через мову ми впливаємо на емоції та почуття людей, формуємо їхні естетичні смаки. За милозвучністю наша мова визнана вченими другою (після італійської) серед європейських мов.

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, але може на краще поміняти саму себе. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Ми, сучасні громадяни України, хочемо бути освіченими, багатомовними, прагнемо, щоб про нас знав світ.

Пам’ятаймо слова поета В. Сосюри:

…Там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Бібліотекар Чеботова Наталія підготувала з дітьми концертну програму. Дуже сподобалось малечі мовні ігри, вікторини, загадки.