Як небесна блакить немислима без сонця, так і великий світ без жінки...
Яким бачив ідеал жінки Великий Кобзар українського народу Тарас Григорович Шевченко?
Передусім, він цінував у жінці духовну красу, обожнював материнство, прославляв вірність і щирість. Немає у світовой літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов'ю оспівував у своїй творчості жінку-матір усієї Землі, берегиню, продовжувачку роду...
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молода
Зі своїм дитятком малим.
Якою безмежною любов'ю, ніжністю дихають ці співучі віршовані рядки! У них Т. Шевченко підносить святий образ жінки-матері. Він оспівує власний ідеал жінки. Шевченківська жінка - щира, лагідна, добра, чисте джерело любові й розуміння.
"Такого полум'я культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу" - писав Максим Рильський.
Доля жінки у творчості Шевченка - це доля його матері, трагічна доля найбільшого його кохання - Оксани Коваленко. У творах поета живуть вдови, сироти, оті занапащені кріпацькі мадонни, що їх поет малює прекрасними навіть у їхньому горі.
Саме цим, безмежно щасливим та водночас трагічним струнам душі Тараса Шевченка присвячена книжкова виставка "Вони надихали Шевченка" у старшому відділі дитячої бібліотеки 22.
вул. Інглезі, 5
Комментариев нет:
Отправить комментарий