Як
сиво ридає полин,
Як
тяжко, як тужно
Моєму
народу болить!..
Б.Олійник
26
квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла
ця дата в історію людства.
На
благодатній землі українського Полісся,
майже в центрі Європи, за 110 км. від
столиці України Київа,
сталася аварія, яку обґрунтовано вважають
найбільшою в світі техногенною і
екологічною катастрофою.
Вже
34 роки
ця невигойна рана ятрить українську
землю. Чорнобильський смерч забрав
життя багатьох людей, завдає шкоди
здоров'ю мільйонів українців і
зараз.
Наслідки чорнобильської трагедії ще
сотні літ відчуватимуть на собі майбутні
покоління.
А
тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно
спала синьоока поліська земля, молоде
містечко Прип'ять, що за 3 км. від атомної
станції. В 01
год. 24 хвилини у приміщенні четвертого
енергоблоку при виведенні його в плановий
ремонт і проведенні випробувань
турбогенератора стався вибух
Земля
була на грані вселенської катастрофи.
Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули
б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують,
що в такому випадку на місці Київської,
Житомирської, Чернігівської областей
та півдня Білорусі утворилась би
величезна воронка, загинули б на цій
території люди і тварини, а радіаційною,
небезпечною для життя зоною була б вся
Європа.
Проходять
роки. Чорнобильське лихо розчинилося
у мальовничій природі України, у її
духмяному повітрі, у білосніжному
цвітінні садів, у джерельних криницях.
Життя триває…
Проте,
скільки б не пройшло часу, все одно
чорнобильський біль чорною гіркотою
осідає в душах українців, ця трагедія
навіки оселилась у людських серцях.
Чорнобильська аварія стала для нас
уроком, за який заплачено дорогою ціною.
Пам'ятаймо
і робімо усе, щоб ніколи у людській
історії не повторився Чорнобиль.
Бібліотека-філія
№ 11 (Ільфа і Петрова, 15)
чекає
на вас після карантину.
Комментариев нет:
Отправить комментарий