Виховуємо природженого читача.

15 порад, як читати разом з дітьми

Як подружити дитину з книгою? Читати разом і обговорювати кожну книгу, навіть якщо вона для самих маленьких. Пропонуємо уривки з книги «Народжений читати» журналіста Джейсона Буга, в яких містяться 15 порад, які навчать вас інтерактивного читання.

У 2013 р в журналі Perspectives on Psychological Science було опубліковано дослідження, що стало вироком тим довгим годинам, що я витратив на спроби зацікавити свою доньку книжками з картинками, і назавжди змінило всі мої уявлення про те, як слід читати дітям. У статті під промовистим заголовком «Як зробити дитину розумнішою» були приведені результати восьми досліджень розвитку дітей.

Висновки вчених ошелешує: правильне читання вголос - інтерактивне читання - може підвищити IQ вашої дитини на шість і більше балів. <...> Вчені встановили, що чим раніше починається інтерактивне читання, тим більше виражений ефект воно дає, і прирівняли його позитивний вплив до впливу вітамінів і здорового харчування. Але тут є один важливий момент: мало просто накупити дітям книг.

Щоб скористатися їх розвиваючим потенціалом, батьки повинні створити для дитини досвід саме інтерактивного читання. Пологовим будинкам слід видавати брошури на цю тему в комплекті з підгузками кожній породіллі, що відправляється додому з немовлям. Ми витрачаємо тисячі доларів на школи, репетиторів, курси підготовки до іспитів і навчальні посібники, нічого не знаючи про ефективні методи читання - абсолютно безкоштовний подарунок, який може зробити своєму чаду кожен батько, витративши на його освоєння якусь годину. <...>

Ваша дитина мріє стати блогером? Тоді приходьте в бібліотеку...

(НЕ) ОЛІМПІАДА KIDS BOOK  блогер

Конкурс для дітей 7-16 років в номінаціях:

* Читання the best;

* Я і бібліотека;

* Я- учасник бібліотечного проекту;

* Я це бачу в книзі;

* Зустріч з письменником.

Довідки за телефоном: 752-29-60 та (095) 69024436 (вайбер), також відповімо в коментарях і повідомленнях!

Дитяча бібліотека №40 м. Одеса

16 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки, цього року свято випало на 16 травня.

Всесвітній день вишѝванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. За традицією, в цей день всі охочі приходять на роботу або навчання у самому пізнаваному елементі українського костюма – у вишиванці. По всьому світу проводяться святкові ходи, акції та флешмоби в підтримку української культури.

Вишиванка для українців – могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність. У цей день влаштовують марші вишиванок по всій Україні.

Давайте згадаємо історію свята нашого національного одягу.

Ідею акції Всесвітній день вишиванки запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк в 2006 році .

А поштовхом до реалізації цієї ідеї і стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно надягав на пари, як і багато інших студентів. Почалося все як звичайний флешмоб. Леся запропонувала одногрупникам і студентам вибрати один день і всім разом одягнути вишиванки. 

Спочатку їх одягли кілька десятків студентів і кілька викладачів факультету. Але згодом протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, у ньому почала брати участь українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. 

У 2012 році в Чернівцях з'явилася традиція дарувати вишиванки новонародженим дітям, народженим у день свята. У 2013 році свято вперше дістало державну підтримку. З початком війни на сході України вишиванки почали дарувати українським військовим на фронті. На сьогодні День вишиванки відзначається більш ніж у 50 країнах світу. В Україні до нього підключаються народні депутати і перші особи держави. По всій країні проходять «мегамарші вишиванок» та флешмоби української культури.

Здавна вишиванка є не тільки традиційним українським одягом, а й оберегом. Символи і кольори, які використовуються при вишивці, володіють певним змістом. Вишиванка – візитна картка України. Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Традиція її носіння ріднить її з традиціями інших слов'янських народів, до національних костюмів яких також входять вишиті сорочки з орнаментом.

Традиційно вишивали дівчата, які готували собі посаг, збираючи його в спеціальну скриню. Небагата дівчина могла похвалитися 30-40 сорочками, середнього достатку – 50-70, а багаті – 100.

Сорочку для немовляти вишивала мама чи бабуся, під час роботи співали пісні і молилися. Вважалося, що так вишиванка стає справжнім оберегом.
У ХІХ столітті Величезний внесок у популяризацію вишиванки вніс український письменник і політик Іван Франко, який вів світське життя і славився своєю любов'ю до національного одягу. Вважається, що Франко дав початок тренду носити вишиванку з європейським костюмом. За спогадами сучасників, у письменника було кілька десятків вишиванок, більшість з яких йому подарували друзі та знайомі.

У 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишиванок, після чого в Європі почався бум української вишивки, а в самій Україні почалися перші наукові вивчення цього національного одягу.
На даний момент фрагменти української вишивки використовують багато відомих дизайнерів, серед яких Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana.

Загалом, в українській вишивці існує три види орнаментів: геометричні, рослинні та зооморфні.

Вишиті знаки вогню традиційно вважалися чоловічими – це решітка у вигляді ромба, знаки сонця з променями і крапками.

А ось прямі лінії у вигляді знаків землі вважалися жіночими. Також на таких вишиванках зображували знаки води у вигляді спіралей, змійок і хвиль.
Маки вишивали на сорочці для захисту від зла, адже ця квітка символізує продовження роду. Але також мак є квіткою війни. І якщо в родині чоловік гинув під час бойових дій, дружина вишивала сорочку з червоними маками.
Калину можна було побачити на вишиванках у заміжніх жінок. А все тому, що це символ материнства і безсмертя роду.

Сорочки з візерунком хмелю носили неодружені хлопці, адже це символ буйства, любові і молодості.

А ось виноград на білій сорочці символізував радість і благополуччя сімейного життя.

https://narodna-pravda.ua/…/den-vyshyvanky-v-ukrayini-isto…/
https://www.unian.ua/society/10548291-den-vishivanki-2019-istoriya-ta-tradiciji-ukrajinskogo-svyata.html

                              А. Надемлінський Куди йти коли Гугл не знає відповіді?

У Сашка Дерманського тепер є власний сайт! 

Книжки можна купувати з автографами, а питання задавати напряму до письменника.

http://dermansky.com.ua/?fbclid=IwAR1uuTrSNmTpQyacagS3AfHhyJBa5A4Zoq5vfG8IWuGNIxQzY_rL8QrEy44

:)Сайт Сашка Дерманського.Сайт Сашка Дерманського

Еволюція книги

Олексій Надемлінський

Мені часто доводиться чути, що, мовляв, в наш час падає інтерес до книги. Мені регулярно ставлять це питання і на зустрічах з читачами, і в листах.
Давайте розбиратися.

Однак для початку потрібно усвідомити, що ми розуміємо під терміном книга. Вікіпедія дає досить широке трактування цього терміна. Не буду приводити його повністю - бажаючі можуть самі легко заглянути в першоджерело. Візьмемо одне з визначень - книга це літературний або науковий твір, призначений для публікації.

Тепер звернемося до історії. Стародавні таблички і свитки книгами назвати можна досить умовно - громіздкі, вкрай нетехнологічні і дуже дорогі. Втім, рукописні книги з цієї точки зору недалеко пішли від них. Пергамент більш технологічний матеріал у порівнянні навіть з папірусом, а тому і витіснив останній.

Але технології йшли вперед. У ХV столітті з'явився І.Гутенберг зі своїм друкарським верстатом. Плюс до всього для друку книг пристосували папір, виробництво якого теж згодом здешевили за рахунок використання в якості сировини не тканини, а целюлози.

Далі виробництво книг удосконалювалося, але незначно. По суті справи ми 500 (!) років користувалися технологією ХV століття.

Зараз ми опинилися на порозі чергового якісного стрибка в книговидавництві. Причин тому багато. Здебільшого це продиктовано розвитком техніки і економічними міркуваннями. Целюлоза нині стала дорога. Та й праця людини недешева. Високі технології вносять свої корективи.Електронні книги поступово займають свою нішу. У 2013 році частка електронних книг склала 30 відсотків в кількісному вираженні.

І що б там хто не говорив, але електронна книга повністю відповідає наведеному вище визначенню книги.Так хто говорить про те, що інтерес до книги падає? Просто книга еволюціонує. Як, втім, еволюціонує і сама людина.

Пам'ятається, років двадцять тому один мій знайомий, інтелігентна людина, кандидат технічних наук, дізнавшись, що у мене вдома стоїть комп'ютер, подивився на мене, немов я крокодила в ванній завів. Зараз ця людина не вилазить з Інтернету і не мислить свого життя без комп'ютера.

Наведу ще один приклад. Навесні цього року їхав увечері я в маршрутці. Поруч сидів молодий чоловік, втупившись у свій телефон. Судячи з малюнків з формулами, юнак намагався розібратися з теоретичною механікою. Хвилин десять він болісно намагався усвідомити вміст однієї сторінки.

Через деякий час обличчя юнака посвітлішало. Я мимоволі кинув погляд на екран його телефону. Судячи по фразі, яку вихопив мій погляд, молодик читав оповідання Марті Ларні. Підозрюю, що у нього в телефоні бібліотека трохи більше моєї домашньої паперової бібліотеки.

Я не стверджую, що паперова книга вмирає. Швидше за все вони будуть існувати паралельно - паперова книга і електронна. Але частка паперових книг буде зменшуватися. Хочеться сподіватися, що якість (і за формою і за змістом) їх покращиться.

Скажу чесно, мені трохи шкода - хоча б тому, що на електронній книзі свого автографа автор не залишить. Є такий жарт: «Закачал книгу з Інтернету - врятував одне дерево». Як говорили за часів моєї молодості в Одесі: «У кожному жарті є частка жарту».

Чесно кажучи, я слабо уявляю, до чого призведе ця еволюція. Але вона вже йде повним ходом.Надто вже багато різних аспектів в цій еволюції: економічних, технічних і ще бозна-яких.А інтерес до книги не згасає. Він просто еволюціонує. Але не так швидко, як книга.

Олексій Надемлінський

пер. з рос. Наталія Кавун

Матеріал з http://nademlinskij.blogspot.com/2017/07/blog-post_96.html