Колись
жодна українка не уявляла своє святкове
вбрання без вінка, і він був для жіноцтва
не просто аксесуаром, а символом,
мовою. Вінок, вважали наші пращури, –
друга мова дівчини, відверте висловлювання
настрою, стану, вираження дівочих
прагнень і сподівань за допомогою
квітів. І от факти про нього, які зібрали
бібліотекарі філії 4, дуже цікаві. Квітів
у вінку могло бути не більше дванадцяти.
Кожна мала своє значення, як от: мак –
символ родючості, молодості, мрій,
волошки – символ людяності, соняшник
– символ вірності та відданості. У цьому
ряду багато інших рослин, але найбільш
вагомим завжди був барвінок. Він промовляв
про безсмертя душі, а також про справжнє
невмируще кохання. До штучних квітів у
вінках в різних регіонах ставилися
по-різному. В одних категорично відкидалася
навіть думка про них: вважалося, що
нежива квітка у віночку несе погану
енергію; в інших вони були поширені в
зимовий період. Але особливою любов’ю
користувалися квіти, вилиті з воску і
перемежовані живим барвінком, що
прикрашали зазвичай голівку нареченої.
Вінки зі стрічками були виключно дівочим
елементом вбрання і символом досягнення
шлюбного віку. Ні маленькі дівчатка, ні
заміжні жінки вінок зі стрічками не
носили. Стрічки повинні бути трішки
довші, ніж коса дівчини, щоб захистити
найцінніше дівоче багатство - волосся
– від стороннього ока. Блакитну стрічку
чіпляли лише в єдиному разі: вона свідчила
про те, що дівчина – сирота, і слугувала
запорукою співчуття і благодійності
оточуючих. Тепер блакитні стрічки майже
завжди присутні у вінках – просто тому
що не знають історії.
А
щоб бути більш обізнаними в історії,
традиціях, звичаях українців та передавати
свої знання наступному поколінню
потрібно читати книги. До зустрічі в
бібліотеці-філії 4 після карантину!
#тиждень_дитячої_книги2021
Бібліотека-філія № 4
вул. Градоначальницька, 9
Комментариев нет:
Отправить комментарий