Знамениті жінки-бібліотекарі

Спеціальність бібліотекаря існує в світі всього лише друге сторіччя, але посада – одна з найстародавніших на землі. На цю посаду призначалися найвидатніші люди свого часу, тому що бібліотекарем могла бути перш за все людина освідчена, а значить - в розумінні сучасників – долучена до всієї мудрості людства.

Гіпатія Александрійська

Це було у 4 столітті нашої ери.Юна Гіпатія працювала разом з батьком у всесвітньовідомій Александрійській бібліотеці. Популярність і авторитет Гіпатії були такі, що з усіх усюд величезної Римської Імперії, з далеких країн Малої Азії і всього Середземномор'я люди приїжджали до Александрії, щоб зустрітися з нею, почути її думки про філософію, астрономію, математику, попрацювати під її керівництвом у прославленій бібліотеці.

Коли християни-фанатики розгромили і спалили Александрійську бібліотеку, Гіпатія, користуючись випадково уцілілими примірниками рукописів великих мислителів давнини, почала писати коментарі до їхніх творів, по сторінці відновлювала разом зі своїми помічниками ці безцінні праці. На жаль, історія не зберегла для нас жодного рядка з її наукових напрацювань - після смерті Гіпатії Александрійська бібліотека була знову спалена і вже остаточно знищена у VII столітті при завоюванні Єгипту арабами.

Єфросинія Полоцька

Єфросинія Полоцька - знаменита просвітителька ХII ст., яка вважається першою жінкою-бібліотекарем на Русі. Вона була дочкою полоцького князя Георгія (Святослава) Всеславича і прапраонукою князя Володимира Великого. З дитячих років дівчина опанувала грамоту, читала Псалтир, Святе Письмо та інші духовні книги. Багато князів просили руки Предслави, проте всі пропозиції про шлюб вона відкидала, бажаючи стати черницею, незважаючи на незгоду батьків.

Княжні виповнилося 12 років, коли батьки вирішили видати її заміж за сина якогось відомого своїм багатством правителя. Її чекала звичайна для жінок такого кола доля: народження і виховання дітей, домашні турботи, очікування свого пана-князя з походів. Коли батьки дізналися, що дочка проміняла князівські палати на чернечу келію, вони благали її повернутися назад. Але Предслава залишилася в монастирі під ім'ям Єфросинії. Потай від батьків вона прийняла постриг.

З дозволу єпископа оселилася в Софійському соборі, де увесь свій вільний час проводила за переписуванням рукописів, частина з них продавалася багатим церквам і монастирям, а отримані гроші на її прохання роздавали бідним. Процес переписування книг був дуже важким: писали на пергаменті, початкові «буквиці» і назви глав виводили з орнаментом із зображенням рослин або тварин. В той далекий час цим займалися виключно чоловіки, тому те, що за таку важку працю взялася молода жінка, було справжнім подвигом. Єфросинія не тільки переписувала книги, а й складала літописи, перекладала з грецької та латинської мов, писала вірші.

Христина Алчевська

Христина Данилівна Алчевська, у дівоцтві Журавльова, була активним членом товариства “Громада”, діячі якого ставили перед собою мету відновити єдність інтелігенції з народом, сприяти народному просвітництву. Христина Данилівна склала іспит на право викладати і у 1862 році заснувала приватну безкоштовну недільну школу для жінок. Також Алчевська була однією із засновників Харківського товариства поширення в народі грамотності , а також Першої народної бібліотеки-читальні.

Поряд з просвітницькою, Христина Данилівна займалася бібліографічною діяльністю. З ініціативи Алчевської та під її керівництвом було видано тритомний рекомендаційний покажчик книг “Что читать народу?” (1884–1906), який на виставках в Антверпені, Чикаго і Парижі отримав найвищі нагороди. У ньому понад 4 тис. рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів (учителів, викладачів, професорів і просто читачів) на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив під її керівництвом підготував також 3-томний посібник “Книга взрослых” (1899–1900), що впродовж 1899–1917 рр. витримав 40 видань. Вона – авторка мемуарів “Передуманное и пережитое” (1912), методичних статей з навчання дорослих, укладач “Каталога книг” та “Програм викладання у недільних школах”.

"Випадкові" бібліотекарі

Анна Ахматова

Ахматова Анна Андріївна - видатна російська поетеса родом з України, представниця акмеїзму. Після революції 1917 року працювала в бібліотеці Агрономічного інституту у Санкт-Петербурзі. До слова, значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема - це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір».

Ґолда Меїр

Мало хто знає, що ізраїльська політична та державна діячка, 5-й прем'єр-міністр Ізраїлю, теж причетна до праці бібліотекаря. У своїх спогадах вона пише, що їй довелося двічі працювати в бібліотеці - у містечку Мілуокі та в Чикаго.

Ґолда Меїр пішла у відставку з посади прем'єра 1974-го у віці 76 років. Устигла ще написати дуже цікаву книжку спогадів "Моє життя".

Емма Андієвська

Емма Андієвська - українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. 1957 року вона з усією родиною переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці разом з Мирославом Лабунькою — майбутнім ректором Українського вільного університету.

Лора Буш

Виявляється, ще до одруження із Джорджем Бушем - 43-м президентом США - майбутня перша леді Америки працювала ... бібліотекарем. Лора Буш з дитинства любила читати книги, була палкою прихильницею американської словесності, зокрема поезії, та активним пропагандистом літератури. І це не дивно, адже за освітою вона педагог і бібліотекар - бакалавр педагогічних наук та магістр бібліотечних наук. І тій, і іншій спеціальності вона віддала по чотири роки свого життя, попрацювавши спочатку вчителькою початкових класів у загальноосвітніх школах Далласа і Х'юстона, а потім бібліотекарем в публічній бібліотеці Х'юстона. У 1977 р. вона перейшла на посаду шкільного бібліотекаря в Даусоні і незабаром познайомилася з Джорджем Бушем.