Григір Тютюнник — живописець правди

« Моє дитинство, вбите на війні»

Л. Костенко

Діти війни - це ціле покоління, чиє дитинство припало на часи Другої Світової. Наші дідусі і бабусі не знали справжньої дитячої радості. Війна вкрала в них дитинство, вони жили серед страху і болю.

Про непросту долю дітей у буремні повоєнні роки розповідає відомий український письменник Григір Тютюнник. Він прожив сам тяжке сирітське життя, звідав ціну карткового хліба. В його творах особисті спогади і переживання. Повісті «Климко», «Вогник далеко в степу» висвітлюють сторінки біографії і автора, і цілого покоління.

В які б обставини не потрапляли малолітні герої, вони ніколи не перестають бути людьми, не гублять у випробуваннях доброти. Тільки смерть завадила Климкові до кінця виконати свій людський обов'язок. Війна не вбила голодом і холодом сироту, його душа чиста, кришталева, відкрита до людей.

Герою другого твору, Павлентію, пощастило вижити у війну. Ремісничі училища - хрещені батьки - взували, одягали, дали пайку хліба та вивели в люди. Герої стають нам до болю рідними і залишаються в серці на все життя.

Сорок років пройшло, як письменник пішов із життя. А про нього можна почути: наш сучасний український Шукшин, живописець правди. Він увесь із життя свого часу - загублене дитинство і втрачена юність! Його твори вчать добру, чуйності, людяності, вмінню долати життєві труднощі.

Отож, юні друзі, наші читачі, знайомтесь з героями книг Г.Тютюнника, своїми однолітками.

Чекаємо на вас в нашому храмі книги після карантину. Бібліотека-філія № 48 (Балківська, 36/6)