Юлія Чернієнко “Помста”
Вона мріяла знайти друзів. Її
серце шукало кохання. А її дні були
переповнені сльозами від пережитих
знущань. І настала мить, коли Міра
наважилася помститися тим, хто не давав
їй змоги бути собою.
Думка читача:
Книгу "Помста" Юлії
Чернієнко я читала на одному подиху і
не могла випустити її з рук, поки не
дізналася, чим закінчилася ця історія.
Головна героїня, Міра, стала жертвою
насмішок та знущань однокласників і
вирішила помститися всім, прийшовши до
школи в жилеті з вибухівки. На початку
твору підсвідомо починаєш засуджувати
дії Міри, адже хіба вона може вирішувати
долю 30 учнів, у яких попереду ціле життя,
сповнене різноманітними моментами?
Проте, що більше Ви заглиблюєтесь у
повість, то більше розумієте, що Міра -
проста дівчина, чиє терпіння закінчилось
і вона зламалась під тиском булінгу.
Розглядаючи дії кожного однокласника,
Ви починаєте розуміти логіку дівчини
та осмислюєте, що кожне лихе слово, кожен
негідний вчинок залишив на ній слід і
вона просто не змогла більше виявляти
супротив та зламалася. Чи вистачило в
Міри хоробрості? Які ж були наслідки її
помсти? Цю книгу, на мою думку, мають
прочитати всі: учні, вчителі, батьки, та
допомогти вчасно своїм дітям, друзям у
разі необхідності.

Наталія Гриценко “Тінь на
порозі”
Томаш хотів бути звичайним
хлопцем, але життя ввергло його в
нестерпні випробування, які змусили
інакше побачити світ і людей. Знущання
з нього у родині, каторжні переживання
і втеча з дому, самотність і страхітливі
марення — куди вже гірше. Виснажливий
головний біль, жахливі видіння переслідують
його вдень і вночі. У якийсь момент Томаш
збагнув, що це не душевний розлад, а
прояв рідкісної здатності впливати на
людей. Прийняти себе таким означає для
нього зустрітися зі страшною правдою
про своє минуле. А усвідомлення власної
сили спокушає Томаша помститися
кривдникам. Та чи здатен він захистити
себе й близьких, якщо для цього доведеться
розправитися з фатальними помилками
свого минулого…
Думка читача:
Дебют Нати Гриценко став ковтком
свіжого повітря на загальному фоні
української фантастики. "Тінь на
порозі" - це темне фентезі, з
екзистенційними кризами, естетикою
божевілля Філіпа Діка та архетипів
Юнга. Мені видалося схожим на "Константина:
Повелителя темряви". Хоча й по сюжету
це досить "струнке" типове фентезі
(обраний обдарований, проблеми в сім'ї,
білі-чорні маги й т.д.), його робить саме
стилістика, темна, наче смола. Головний
герой має надприродні здібності, але
після років психлікарень та цькування
воліє їх приглушувати "таблетками"...
Кому читати - шанувальникам темного
фентезі та психологічної фантастики,
читачам укрфентезі. Навіть не відкривати
- моралістам.
Віоліна Ситнік “Маски чужих
ролей”
Денис, Ярина, Іванка та Єгор
дуже різні, але є між ними й спільне: усі
вони — не ті, за кого себе видають.
Денис ріс без батька і тепер
шукає його серед перехожих. Нещасний
випадок звів його з Яриною, у яку він
закохався, та їм не бути разом. І не з
їхньої вини.
Іванка змушена перейти до іншої
школи, швидко здобуває там популярність
і стає відомою блогеркою. Але ніхто й
не здогадується про справжнє життя
інста-діви.
На перший погляд здається, що
в Єгора життя — як з обкладинки глянцю.
А з’ясувалося, що він самотній у холодній
розкоші особняка, у якому ніхто нікого
не любить.
Усім їм важко зрозуміти себе
і знайти свій шлях. Вони помиляються і
побоюються, що колись їх таки викриють.
Зустрічі зі своєю реальністю не вдалося
уникнути нікому з них.