НОВИНКИ КРАЄЗНАВЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

▼

Літературно-мистецькі та наукові ювіляри


2024 р.

21 жовтня виповнюється 70 років від дня народження Зірки Захаріївни Мензатюк — талановитої української письменниці, відомої своєю прозою та казками. Її творчість захоплює читачів своєю щирістю, теплом та неповторним українським колоритом.

📚 Чому варто читати її твори? Казки Зірки Мензатюк допомагають формувати світогляд дітей, розвивати їхню фантазію та підкреслюють важливість українських народних традицій. Вона створює особливий казковий світ, який сповнений доброти і тепла.

Проходь до наших бібліотек та обери свою книгу.



27 липня - 200 років від дня народження Александра Дюма-сина (1824–1895), французького письменника, сина відомого автора пригодницьких романів Александра Дюма-батька. 


Дюма-син найбільше відомий своїм романом «Дама з камеліями» (La Dame aux Camélias), який був опублікований у 1848 р. Цей роман здобув велику популярність і став основою для багатьох театральних постановок і опер, найвідомішою з яких є «Травіата» Джузеппе Верді.

Протягом свого життя Дюма-син написав багато романів і п'єс, часто звертаючись до тем моралі та соціальних проблем.

26 липня - 130 років від дня народження Олдоса Леонарда Гекслі (Хакслі) (1894–1963), англійського письменника. Його творчість залишила глибокий слід в літературі та культурі ХХ століття. 

Відомий своїм антиутопічним романом "Прекрасний новий світ" ("Який чудесний світ новий"), Гекслі досліджував теми людського щастя, свободи та науково-технічного прогресу. Гекслі був не лише письменником, а й філософом та есеїстом. Він вірив у важливість знань і завжди прагнув дізнаватися нове про світ. Його твори і сьогодні залишаються важливими, тому що вони допомагають нам задуматися про наше майбутнє та цінності.


19 липня виповнюється 190 років від дня народження Едґара Деґа [справж. – Ілер-Жермен-Едґар де Ґа] (1834–1917), французького живописця, графіка, скульптора, одного із найвизначніших представників імпресіонізму.


Однак, він не був типовим імпресіоністом, оскільки уникав пленерного живопису і відкритих композицій. Його захоплювали міські сцени, зокрема балетні танцівниці, кав’ярні, театри та гонки. Дега відомий своєю цікавістю до руху і тіла, що знайшло відображення у багатьох його роботах.






11 липня виповнюється 85 років від дня народження Бориса Андрійовича Нечерди (1939-1998), письменника, поета, члена Національної спілки письменників України (1965). Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка за 2000 рік (посмертно) за збірку поезій «Остання книга» (1998).


Народився в с. Ярешки, Андрушівського району, Житомирської області. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. Працював відповідальним секретарем Одеської організації Спілки письменників України та на журналістській роботі. Видав поетичні збірки: «Материк», «Лада», «Барельєфи», «Поезії», «Літак у краплі бурштину» та інші.

На вшанування пам’яті поета Ліга українських меценатів, редакція журналу «Київ» та Одеська організація Національної спілки письменників України заснували Літературну премію імені Бориса Нечерди. На вулиці Пушкінській, 12, де мешкав Б. А. Нечерда, встановлено меморіальну дошку.


26 червня виповнюється 200 років від дня народження Вільяма Томсона Кельвіна (1824-1907), одного із найвидатніших фізиків у світовій історії.

Предки Томсона були ірландськими фермерами; батько – Джеймс Томсон (1776-1849), відомий математик, був з 1814 року вчителем у англ. Belfast Academical Institution, потім з 1832 р. професор математики у Глазго; відомий своїми підручниками з математики, що витримали десятки видань. Вільям Томсон разом зі старшим братом, Джеймсом, навчалися в коледжі у Глазго, а потім у «Петерхаус коледжі» (англ. St. Peter Colleǵe) в Кембриджі, який Томсон закінчив у 1845 р.



У 1846 р. у віці двадцяти двох років Томсон прийняв кафедру теоретичної фізики в університеті Глазго. Незвичайні заслуги Томсона в чистій і прикладній науці були цілком оцінені його сучасниками.

Вчений винаходить і удосконалює ряд приладів – компас і лот, дзеркальний гальванометр, електрометри та «ампер-ваги». Завдяки його дослідженням стало можливо прокласти трансатлантичний кабель, який з’єднав між собою Європу і Америку в 1858 р., а перше повідомлення, передане по ньому, звучало: «Європа і Америка возз’єдналися телеграфічним зв’язком.


На честь лорда Кельвіна названа одна з одиниць термодинамічної температури. За свої досягнення він був прозваний «королем вікторіанської фізики» і був похований у Вестмінстерському абатстві поруч з сером Ісаком Ньютоном.

6 червня – 425 років від дня народження Дієго Веласкеса (1599-1610)

Автопортрет, 1640, Валенсія

Дієго Родрігес де Сільва-і-Веласкес – найвидатніший іспанський живописець бароко. Його стиль сформувався під впливом мистецтва Італії, спілкування з Рубенсом (підказав йому відвідати Італію). Розроблені Веласкесом прийоми справили значний вплив на багатьох художників – і реалістів, і імпресіоністів та романтиків.

«Здача Бреди» (1634—1635, Прадо, Мадрид)

Свій творчий шлях Веласкес почав з засвоєння народних традицій. Він пише картини, що називалися «бодегонами» (перекладається «погребці»). 

«Пряхи» (1658, Музей Прадо, Мадрид)

Після навчання у Севільї молодий художник приїхав у Мадрид в 1623 р. і одразу ж був призначений на посаду королівського живописця і працював там протягом 36 років – до кінця життя. Ключові події біографії – приїзд в Мадрид Рубенса в 1628 р. (він вплинув на колорит художника) та 2 великі поїздки в Італію, де він знайомиться з бароковим мистецтвом.

Інфанта Маргарита Австрійська, 1660


«Сім'я Феліпе IV » (1656, Музей Прадо, Мадрид)

Сміливий, іспанський живописець, який відрізнявся від усіх те, як глибоко він проникав у характер тих людей, яких зображував. Він зумів передати складність і протиріччя всередині людини, її багатогранність у зовнішньому та внутрішньому вигляді. Один з друзів писав про Дієго «кожний мазок – сама правда». Митець майстерно досягав реалістичності за допомогою кольору та світлотіні. Як придворний художник, він постійно писав портрети короля, королеви, принців і принцес. Але при цьому не відмовляється від реалізму. Він зумів у кожній людині знайти і передати основні риси характеру, незалежно від того хто є ця людина. Найбільшу роль відіграє цикл портретів інфанти Маргарити. По ним можна прослідкувати як дорослішає принцеса, як перетворюється з грайливої дитини у горду принцесу. Веласкес писав портрети не лише шляхетних осіб, але і придворних блазнів, що мали розважати короля.

Felipe IV de castaño y plata por Velázquez (National Gallery, Londres)

Принц Бальтасар Карлос на коні



2019 р.

 Михайло Григорович Водяной
(до 95-річчя від дня народження)




«М.Водяной був не просто провідним актором, але і символом театру, одно його ім'я служило гарантією успіху. Ще довгий час після його кончини глядачі цікавилися у касирів: « Чи грає Водяной? Упізнавши сумну звістку, багато хто розгортався та йшов».


(з книги Олександра Галяса «Сьогодні і назавжди…»)




Михайло Григорович Водяной (23 грудня 1924р., Харків — 11 вересня 1987р., Одеса) — український артист оперети, конферансьє, театральний режисер, актор кіно, керівник Одеського театру музичної комедії, що тепер має його ім'я, 1957 — заслужений, 1964 — народний артист УРСР, народний артист СРСР — 1976 (вперше в історії радянського мистецтва звання присвоєне артисту оперети). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора — 1962 та «Знак Пошани» — 1969, ювілейною медаллю ім. Георгія Димитрова (1972). Лауреат Всесоюзного кінофестивалю 1968 року в номінації «Премії за акторську роботу».

Одеса багата легендарними особами. І одесити пам'ятають про них. Сьогодні  якраз є привід ще раз згадати одну з них.

… Популярність Водяного була величезною; одного разу, коли він запізнювався на гастрольний спектакль, пілоти здійснюють посадку рейсового літака на військовому аеродромі замість запланованого летовища обласного центру; при цьому ніхто із пасажирів не обурювався, ще б пак — вони летіли із самим Попандопуло! 
Одного разу Олексію Арбузову, що саме відпочивав в Одесі, розповіли про постановку по його п'єсі «В цьому милому старому місті» спектаклю «Пізня серенада», де Гусятникова грав Водяной. Арбузов закричав: «Водяной грає Гусятникова! Не піду». На спектакль драматурга затягли силоміць. Після спектаклю Арбузов говорить Водяному: «Ви — не явище. Ви — справжнє театральне чудо», після цього дістає свою книжку та підписує її: «Найкращому Гусятникову на радянській сцені».

В 1960-х роках Одеський театр готував постановку «На світанку» Оскара Сандлера, ним мали відкритися московські гастролі трупи. В тому часі у Одесі ще жили люди, які пам'ятали Мишка Япончика, рідний брат Мишка чистильник взуття Юдій прийшов до головного режисера театру Матвія Ошеровського в намаганні з'ясувати, як намагатимуться показати його родича — як бандита чи нальотчика, адже це «дві великі різниці». 
Актори, яким довелося грати з Водяним, згадували, що він не намагався грати себе, а серйозно та зосереджено працював над кожним новим спектаклем, був вимогливим до себе та інших. Ретельно продумував для кожної ролі акторські прийоми та штрихи, котрі згодом на сцені виконував імпровізаційно розв'язано, весело та легко. Багато читав при підготовці ролей, вивчаючи характери персонажів та часи, в яких вони жили.


Газета «Радянська культура» 1975 року про нього писала: «Він одночасно фокусник й чарівник. Він вміє бути цікавим в нецікавій ролі, тому що може бути на сцені просто Водяним, а це саме по собі захоплює й веселить, це призводить глядача до стану радісного напруженого очікування. В цьому „фокус“ його майстерності, таємниця артистизму».

Валентин Валовой, який в театрі музкомедії з 15-ти років, пригадував, що під час київських гастролей театру в 1980-х роках публіка чубилася, щоби потрапити на виставу, де Водяной грав Тев'є, квитки випитували іще в метро.


Водяной мав невеликий дефект мовлення від природи, тому постійно працював над сценічною мовою, в результаті його було чітко чутно у всіх куточках глядацької зали — при поганій акустиці та відсутності за тих часів радіомікрофонів.

За його керівництва театр здійснив велику кількість безоплатних шефських концертів — в райцентрах, військових частинах, колгоспах, Водяной казав: «Адже там теж люди живуть. Їм теж хочеться радості».












Остап Вишня

(Павло Михайлович Губенко)

(до 130-річчя з дня народження)


Що б там не казали, а гумор має свої національні особливості. Англійський гумор не завжди зрозумілий, скажімо, німцям і навпаки. А жарт німця може виявитися зовсім незрозумілим французові.
Якщо ж казати про український гумор, то для мене його еталон — це гумор Остапа Вишні. Чесно кажучи, один з найсвітліших спогадів від навчання у загальноосвітньої школи у мене — це уроки української літератури, на яких вивчалися твори Остапа Вишні.

…український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ століття, засновник нового жанру — усмішки. И ще — в’язень ленінської тюрми та сталінських концтаборів.
На жаль, життя гумориста (а тим більш сатирика) не таке вже і веселе. Найчастіше письменники-гумористи дотримуються девізу, який висловив ще в XVII сторіччі французький письменник Франсуа Ларошфуко: «Краще сміятися, не бувши щасливим, ніж померти, не посміявшись».
Я не торкатимуся біографії сатирика — вона загальновідома та досить трагична. А якщо хто не знає — може заглянути у Вікіпедію. Сам письменник коротко описав це так:
«Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!» (Остап Вишня. «Думи мої, думи мої... »; посмертна публікація уривків із передсмертного щоденника Вишні).
Чому так склалося? Просте пояснення я знайшов у іншого гумориста і сатирика - поляка Станіслава Єжи Лєца: «Сатира ніколи не може скласти іспиту: в жюрі сидять її об’єкти».
Гумор та сміх — це свобода, внутрішня свобода людини. Тому волелюбні українці так їх полюбляють. Хоча, сміх — справа серьозна.
Ось як про це писав сам Остап Вишня:
«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… із себе, із своїх якихось хиб, недоліків, недочотів і т. д. І буде такий дружний, такий хороший сміх…Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує…»

О. Надемлінський

______________________________________________________________________
Про життя та творчість письменника
1. Вишня О. Отак і пишу / Остап Вишня // Остап Вишня Вишневі усмішки / Остап Вишня ; упоряд. В. О. Губенко-Маслюченко. — Київ : Дніпро, 1979. — с. 504-526.
2. Друзь І. Ознака душевного здоров’я народу / Іван Друзь // Вишня О. Вишневі усмішки : усмішки, фейлетни, нариси / Остап Вишня. — Одеса : Маяк, 1983. — с. 5-12.
3. Перш за все — чесність ! / Анатолій Костецький // Костецький А. Пригоди славнозвісних книг / Анатолій Костецький. — Київ : Початкова школа, 2005. — с. 25-32.
4. Крижанівський А. Усмішка як надія / Андрій Крижанівський // Остап Вишня Вибране / Остап Вишня. — Київ : Молодь, 1989. — с.198-206.
5. Маківчук Ф. Остап Вишня — дітям / Федір Маківчук // Остап Вишня дітям : оповідання / Остап Вишня ; упоряд. Марії Євтушенко ; худож. Віктор Боковня. — Київ : Веселка, 1989. — с. 3-4.
6. Кордонська А. У нас люблять Остапа Вишню : сцен. літ. Вечора до 125-річчя письменника / А. Кордонська // Дивослово. — 2014. — №11. — с. 33-38.
7. Сокол Т. Творчість Остапа Вишні періоду заслання (1933-1944) / Т. Сокол // Укр. літ. в загальноосвітній школі. — 2012. — №3. — с.45-48.
8. Бабійчук Т. Треба любити людину : [Життя і творчість Остапа Вишні] / Т. Бабійчук // Укр. літ. в загальноосвітній школі. — 2009. — №4. — с.18-21.
9. “Кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися...” [ 120 років від дня народження Остапа Вишні] // Шкільна бібліотека. — 2009. — № 10. — с. 9-10.
10. Михайлевський А. Гоголь Жовтневої революції : до 120-річчя Остапа Вишні — Павла Губенка / А. Михайлевський // Чорноморські новини. — 2009 .— 24 жовтня.


«ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ КРИЛАТИХ, ЯКІ ЖИВУТЬ З 
РОЗПРАВЛЕНИМИ ПЛЕЧИМА ...» —
Гапчинська Євгенія Геннадіївна
45 років від дня народження


15 листопада 2019 року виповнюється 45 років від дня народження Євгенії Гапчинської – української художниці.
Євгенія Геннадіївна народилася у Харкові в родині військового. П'ята дитина в родині. У п'ятирічному віці пішла до школи, а в 13 років стала студенткою Харківського художнього училища. Закінчила Харківське художнє училище і Харківський художній інститут, у 1996—1997 рр навчалася в Нюрнберзькій художній академії (Німеччина). У 2000-му році переїхала до Києва, де зараз має власну галерею.
До сьогодні Євгенія брала участь у понад 35 виставках, має персональні галереї у Києві, Дніпрі та Одесі. Можливо одеситам цікаво буде знати, що в їх рідному місті галерея розташована за адресою - Катерининська площа, 6.
Живописно-виставкову діяльність розпочала 2002-го року. Роботи Євгенії продаються найдорожче серед сучасних українських художників. Художниця співпрацює з видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га», зокрема проілюструвала книжку Івана Малковича «Ліза та її сни».
2010 року книга «Піратські історії» видавництва «Розумна дитина», яку проілюструвала Євгенія Гапчинська, потрапила до каталогу найкращих дитячих книжок світу «White Ravens 2010», що видає Міжнародна мюнхенська дитяча бібліотека.
Щороку робить більше десятка нових виставок в Україні, Росії, Франції, Бельгії, Англії, Нідерландах та інших країнах. Має кілька власних галерей. Її роботи зберігаються в європейських музеях та приватних колекціях поціновувачів і діячів мистецтва.
Вітаємо та бажаємо ювілярці подальших творчих успіхів!

P.S. З відгуків відвідувачів одеської галереї (мовою оригіналу):
«Путь к музею Гапчинской вызывает ассоциацию с квартирными выставкими шестидесятых: чтоб посмотреть работы нужно войти во двор, найти самый красивый красный подъезд, а в нём, на первом этаже, позвонить в дверь, разрисованную кексиками и круасанами.
Когда знакомлю человека с Одессой, этот музей всегда в обязательной программе. Зимой здесь можно согреться, летом - остыть, глядя на весёлые и грустные сюжеты на стенах, а потом снова в путь - к Тёщиному мосту, Дерибасовской или мэрии».


Більше інформації про художницю тут: 
https://www.facebook.com/gapchinska 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Гапчинська_Євгенія_Геннадіївна
http://ababahalamaha.com.ua/uk/Гапчинська_Євгенія
https://gapchinska.com
https://sverediuk.com.ua/galereya-yevgeniyi-gapchinskoyi/
https://www.volyn.com.ua/news/105871-ianholska-zhinka-stvoriuie-kartyny-vid-iakykh-vahitniiut
https://business.ua/special/59-100-biznes-ambasadoriv-ukrajini/3080-evgeniya-gapchinsk
http://www.odessatourism.org/ua/do/galleries/galereja_schastja_gapchinska
https://espreso.tv/article/2015/11/14/yevgeniya_gapchynska_nevdachi_nashi_bilshi_vchyteli_nizh_uspikh
http://bulvar.com.ua/gazeta/archive/s83_/hudozhnitsa-evgenija%C2%A0gapchinskaja-«pisat-kartiny-o-vojne-mne%C2%A0ne%C2%A0nuzhno%C2%A0—-dostatochno-togo-chto-moj-muzh-v-zone-ato».html



Кир Буличов
(18 жовтня 1934 р.- 5 вересня 2003 р.)


Кир (Кір) Буличов ( рос.Кир Булычёв) справжнє ім'я — Ігор Всеволодович Можейко — радянський і російський письменник-фантаст, історик, перекладач, сходознавець, журналіст, кіносценарист.
Ігор Всеволодович Можейко народився 18 жовтня 1934 року в Москві. Після закінчення школи вступив до Московського державного інституту іноземних мов імені Моріса Тореза, який закінчив у 1957 році. Два роки працював у Бірмі перекладачем і кореспондентом інформагенції АПН.
У 1959 році повернувся до Москви і вступив до аспірантури Інституту сходознавства АН СРСР. Писав історико-географічні нариси для журналів «Вокруг света» і «Азия и Африка сегодня».
У 1962 році закінчив аспірантуру, з 1963 року працював в Інституті сходознавства АН СРСР, спеціалізуючись на історії Бірми. В 1965 році захистив кандидатську дисертацію по темі «Паганська держава (XI—XIII століття)», в 1981 році — докторську дисертацію по темі «Буддійська сангха й держава в Бірмі». Відомий працями з історії Південно-Східної Азії.
Перше оповідання — «Маунг Джо буде жити» — було опубліковано у 1961 році. Фантастику почав писати в 1965 році. Перше фантастичне оповідання — «Обов'язок гостинності» — було опубліковано як «переклад розповіді бірманського письменника Маун Сейн Джи». Перша збірка письменника — «Дива в Гуслярі» — опублікована в 1972 році. Наступні фантастичні твори публікувалися під псевдонімом рос. "Кирилл Булычев" — псевдонім був скомпонований з імені дружини й дівочого прізвища матері письменника. Згодом ім'я «Кирилл» стали писати скорочено — «Кир.», потім крапку прибрали. Інколи підписував твори як рос."Кирилл Всеволодович Булычёв".
Своє справжнє ім'я письменник приховував до 1982 року, оскільки остерігався, що його звільнять з Інституту сходознавства, керівництво якого нібито вважало фантастику несерйозним заняттям.
Кир Буличов опублікував кілька десятків книг.
Також писав кіносценарії. Більш ніж двадцять з його творів було екранізовано.
У 1982 році став лауреатом Державної премії СРСР за сценарії до художнього фільму «Крізь терни до зірок» і повнометражного мультфільму «Таємниця третьої планети». Після вручення Державної премії стало відоме справжнє ім'я письменника, проте з інституту його не звільнили.
Лауреат премії фантастики «Аеліта-97».
Помер 5 вересня 2003 року, у віці 68 років. Похований у Москві на Міусському цвинтарі.
У 2004 році Кир Буличов посмертно став лауреатом шостої міжнародної премії в галузі фантастичної літератури імені Аркадія і Бориса Стругацьких («АБС-премія») в номінації «Критика і публіцистика», за серію нарисів «Пасербиця епохи».


Твори Кира Буличова
Булычев Кир Алиса и крестоносцы : Фантастические повести . / Кир Булычев ; худ. Е.Т. Мигунов. — Москва : Олма – Пресс ; Образование, 2004. — 480 с. /Собр. соч./
Булычев Кир Война с лилипутами : Фант. повесть / Кир Булычев ; ил. Мигунова. — Москва : АСТ : Астрель, 2006. — 430 с.
Булычев Кир Девочка с Земли / Кир Буличев ; худ. Б.Пушкарев. — Москва : РИО «Самовар», 2006. — 190 с. — (Шк. Биб-ка).
Буличов К.В. Дівчинка з землі : фантаст. оповідання та повість для мол. та серед. шк. віку / К.В. Буличов ; пер. з рос. Є. Литвиненко ; мал. О. Зенич. — К. : Веселка, 1987. — 252 с. : іл..



Буличов Кир Підземний човен: фант повість : для сер. шк. віку / Кир Буличов ; пер.з рос Є. Литвиненко ; іл. Є.Т. Мігунова. — К. : Школа, 2006. — 142 с. : іл. — (Моя улюблена книжка).
Оскар Вайлд



(165 років від дня народження)


Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde (16 жовтня 1854р. – 30 листопада 1900 р.)
Англійський поет, письменник, ессеїст ірландського походження. Один з найвідоміших драматургів пізнього Вікторіанського періоду, яскрава знаменитість свого часу. Найбільш знаменитий своїми п'єсами, які повні парадоксів, крилатих фраз та афоризмів, а також романом «Портрет Доріана Грея».










Твори Оскара Вайлда
Уайльд О. Избранное / Оскар Уайльд. — Москва : Просвещение, 1990. — 348 с. — (Шк. Б-ка).
Уайльд О. Великан-эгоист / Оскар Уайльд ; пер. с англ. Т. Озерской ; рис. С. Юхимова. — Одесса : Два Слона-Вариант, 1992, — 16 с. : ил.
Уайльд О. Хлопчик-зірка: Казки / Оскар Уайльд ; мал. Г. Романова. — К.: Веселка, 1979. — 112 с. : іл.
Вайльд, Оскар Казки / Оскар Вайльд ; пер. з анг., передм, І.В. Коруця ; іл. Л.І. Андрущак. — К. : Школа, 2006. — 154с. : іл. — (Моя улюбл. книжка).
Вайлд Оскар Кентервільский привид : матеріалістично-ідеалістичний роман / Оскар Вайлд ; пер. з англ. Д. О. Радієнко. — Харків : Фоліо, 2018. — 155 с. — (Істини).
Вайлд Оскар Портрет Доріана Грея : роман : Для ст.. шк.віку / Оскар Вайлд ; пер. з англ. та прим. Р. Доценка ; вступне слово, підготов. комент. та навч.-метод. матеріалів О. Кабакової. — К.: Школа, 2003. — 255 с.: іл. — (Шкільна хрестоматія).











Матеріали про життя та творчість Оскара Вайлда
Семенова Н.Л. Сказка О.Уайльда «Мальчик-звезда» : Урок внекл.. чт. V кл. / Н.Л. Семенова // Лит. в шк. — 2003. — № 6. — (прил.).
Преданное любящее сердце : [О жизни и творчестве Оскара Уайльда ] / сост. В.Н. Петрова // Читаем, учимся, играем. — 2012. — №12. — с. 6-7.
Душенко.К. Ничего, кроме моего гения : [О. Уайльд] / К. Душенко // Читаем вместе. — 2013. — дек. (№12). — с. 39.
                     


250 років з дня 

народження

Івана Котляревського











 7 книг Всеволода Нестайка, які ви неодмінно 
повинні прочитати разом з дітьми.


Всеволод Нестайко - один з найулюбленіших дитячих письменників, чиї твори зростили не одне покоління. Його називають українським Марком Твеном. Його твори незмінно викликають посмішку у всіх поколінь читачів. Хто не пам'ятає славнозвісних "Тореадорів з Васюківки" чи "В країні Сонячних Зайчиків"…Був час, коли тираж «Тореодорів» перевищував тираж найкращого тому про Гаррі Поттера.



Так от, 89 років тому в місті Бердичеві (Житомирська область) побачив світ майбутній письменник. У сім'ї Всеволода існувала цікава легенда, що мама народила його якраз коли читала Ремарка. Після пологів акушер жартівливо сказав їй: "Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!" Цікаво також, що першою його домівкою був будинок по вулиці Пушкіна. Коли його зруйнували, на тому місці з’явився дитсадок. Збіг чи пророцтво?



Все́волод Зино́вьєвич  з трьох років жив у Києві. На відміну від більшості своїх героїв, у письменника було важке дитинство: батька в 1933-м репресували, шкільні роки припали на час окупації. Саме тому альтернативним дитинством для Нестайка стали його книги – від першого оповідання в 24 роки й до останнього твору.



30 січня найбільш позитивному дитячому письменнику України виповнилося б 89 років. На честь цієї дати ми вирішили згадати його найкращі книги.


«Тореодори з Васюківки»


Сучасні діти не влаштовують в селі кориду з коровою і не риють метро під свинарником, але це і не важливо. У центрі Нейстайкових пригод завжди справжня дружба і фантазія без кордонів. Саме вона пов’язує школярів Яву і Павлушу – хлопців, які ніколи не нудьгували на літніх канікулах і з якими хочеться дружити кожній дитині.
Роман складається з трьох епізодів: "Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з тринадцятої квартири» і «Таємниця трьох невідомих.
Книга не раз перевидавалася й отримала чимало нагород (серед них Премія ім. Лесі Українки). Кілька зарубіжних нагород отримала й екранізація, яку так і не показали на батьківщині письменника.

«В Країні Сонячних Зайчиків»
Все почалося з того, що Нестайко приснився сон: маленький сонячний зайчик малював пензликом на його щоках ластовиння. Письменник прокинувся і захотів написати історію про місце, де живуть ці створення.
В Країні Сонячних Зайчиків всі веснянкуваті, рудоволосі й працюють в цирку. Однак є у них і вороги – хулігани з країни хуліганів.
У цієї історії теж три частини: «В Країні Сонячних Зайчіків», «Чарівне дзеркальце, або Незнайомка з Країни Сонячних Зайчіків» і «В Країні Місячніх Зайчіків».

«Незвичайні пригоди в лісовій школі»
«Незвичайні пригоди в лісовій школі» – одна з найулюбленіших історій всіх малюків. Зайченя Кося Вухань і їжачок Колько Колючка дорогою в лісову школу з боягузів перетворюються в сміливців і героїв, і рятують звірів (навіть тих, які хуліганять).


Маленький журавлик вирушає на пошуки свого нового друга – чижика Ціві-Тівіка. Попереду його, звичайно ж, чекають пастки підступного кота і небезпеки великого міста. Але будьте впевнені, сміливість і кмітливість журавлика допоможуть йому стати справжнім героєм і знайти друга.


Женя Кисіль і Віталік Дорошенко – звичайні київські школярі. Вони ніколи не думали, що їм доведеться розплутувати загадкові злочини. Але хіба можна залишитися осторонь, коли поруч відбувається таке і допомога потрібна капітанам міліції? У цій книзі Нестайко запрошує юного читача приєднатися до пригод, взяти участь в розслідуванні й опинитися один на один з загадками, які не може пояснити сучасна наука.


«Загадка старого клоуна»
Історія про київське шкільне життя хлопчика Стьопи Наливайка, про його друзів із 6-Б та фантастичні подорожі в минуле і майбутнє разом зі старим клоуном і чарівником Чаком. Читачі побачать Київ і його жителів в різні часи – від Ярослава Мудрого до кінця ХХ століття.
«Чарівні окуляри»
Це книга про казкові пригоди двох школярів і чарівні окуляри, які вони то знаходять, то втрачають протягом усієї повісті. Є там і симпатичні однокласниці, і чарівники, і козаки. Книга для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Приємного вам читання і казкових відкриттів!

І наостанок, кілька афоризмів і просто мудрих думок від Всеволода Нестайка:

_________________________________________________________________________________________________


"Ось дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона стає тобі приємною".

"Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу".

"Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба - це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя..."


"Всі діти в чомусь здібні, талановиті, вони дуже різні і чимось дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким недодали уваги в дитинстві. Саме від дорослих залежить, кого вони виростять і чи будуть їхні діти успішними і щасливими".


"Неволя - це найстрашніше, що може бути в світі - коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно. Дитинства у мене вже не було".


"Я вірю в добро... Вірю в людську гідність... Вірю в те, що все-таки в душі кожного існує Господь Бог, і в кожного він свій... Вірю в єдиного Господа... І він не стільки на іконах і в церквах, скільки в душах людських. Розумієте, у кожного, якщо він чесний, порядний, добрий і чуйний, то у кожного, так би мовити, свій Господь".


"Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити."

Рекомендуємо  Всеволод Нестайко: «Я все життя писав саме для дітей — писав з любов’ю, болем і тривогою» Біобібліографічний нарис. Вступна стаття Н. Марченко


Комментариев нет:

Отправить комментарий