БІБЛІОЛОЦІЯ.

Вірші про зиму українських поетів.

Картина Т. Яблонської Зимовий день в Седневі.

Михайло Литвинець

ГРУДЕНЬ

Уночі мороз поволі

Інеєм упав на шлях...

Спотикається на полі

Місяць грудень по грудках.

І тому такий він гнівний,

Дружить з вітром крижаним.

А хуртеча рівно-рівно

Засипає слід за ним.

Сипле сніг мов стеле килим,

Щоб за груднем із дібров

Тим рипучим снігом білим

Рік Новий до нас ішов.

Картина Т. Яблонської Зимовий пейзаж.

* * *

Леся Храплива-Щур

В НАС НЕДІЛЯ

В нас: неділя. Школярі

На снігу та на дворі,

На льоду та на ставку

Чути пісню їх грімку.

Нині свято. Діточки

Взяли лещата й санки,

Прив'язали ковзани,

Їх не зловиш! — не гони!

Задзвонив великий дзвін;

Всіх у церкву кличе він.

Всі побігли, лиш стоїть

На горбку зі снігу дід.

***

                                                               Василь Симоненко

СНІГУ, СНІГУ СИПЛЕТЬСЯ ДОВКОЛА

Снігу, снігу сиплеться довкола.
І садів травнева білизна.
Тільки плаче на морозі гола
Під холодним вітром бузина.

Тільки діти витягли санчата
 І, б'ючи підборами об сніг,
Мчать, веселі, весну зустрічати,
Розсипаючи щасливий сміх.

***

Леся Українка

УЗИМКУ

(Уривок з драми-феєрії «Лісова пісня»)

Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни...»
І снилися мені все білі сни:
На сріблі сяли ясні самоцвіти.
Стелилися незнані трави, квіти,
Блискучі, білі... Тихі, ніжні зорі
Спадали з неба — білі, непрозорі —
І клалися в намети... Біло, чисто
Попід наметами. Ясне намисто
З кришталю грає і ряхтить усюди —
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
Легенькі гаптували мережки,
І мрії ткались золото-блакитні,
Спокійні, тихі, не такі, як літні...

С. Васильківський